ВЛАДИСЛАВ ШПІЛЬМАН
Польський композитор та піаніст єврейського походження. Автор близько 500 популярних мелодій. Засновник фортепіанного «Варшавського квінтету». Єдиний із родини, хто вижив і переховувався в руїнах Варшави під час Другої світової війни. Прототип героя оскароносної кінострічки Романа Поланскі «Піаніст».
«Якщо митець зупиниться,
то загине...»
Польща у війні
Спочатку Німеччина та Радянський Союз, поділили Польщу «на папері» підписавши спільний таємний договір. 1.09.1939 німецька армія вдерлася в Польщу. Це стало початком Другої світової війни. 17.09.1939 Радянський Союз завдав удару зі сходу. До кінця вересня 1939 уся країна була окупована.
Польща не визнала поразки. Її уряд і війська продовжили боротися проти гітлерівської Німеччини. За межами країни були створені польські військові формування, які билися у Франції, Норвегії, Лівії, Єгипті, Італії, Бельгії, Нідерландах та ін. країнах.
Відповіддю поляків на окупацію стало формування «Польської підпільної держави» - потужної таємної мережі, яка складалася з бойових загонів, політичних та навіть культурних установ. Підпілля боролося з нацистськими загарбниками і тримало зв’язок з польським урядом у Лондоні.
У 1944 у Варшаві вибухнуло повстання поляків проти німецької окупації, яке тривало 63 дні. У цей час територією Польщі просувалися радянські війська, витісняючи німців. Надії на допомогу не справдилися: наступ Червоної армії зупинився. Нацисти придушили повстанців, перетворивши Варшаву на руїни.
Звільняючи Польщу від нацистів, Радянський Союз одночасно насаджував свої порядки. На майже пів століття Польща перетворилася на «слухняну» державу, а всі, хто боровся проти радянського поневолення, ризикували опинитися у в’язниці або загинути.
Варшавське гетто
Однією з трагедій Другої світової війни став Голокост - загибель бл. 6 млн населення Європи, організовано вбитих лише через своє єврейське походження. За нацистською ідеологією, євреї вважалися “недолюдьми” і мали померти.
У деяких містах окупанти влаштовували гетто - закриті зони для проживання євреїв. У Варшавському гетто на клаптику в 2,4% площі міста животіла третина населення польської столиці - до 450 тис. осіб. В ізоляції панували безробіття, голод і хвороби, які забрали життя біля 80 тис. мешканців гетто.
У 1942 нацисти почали наступний етап плану, який називали «остаточним вирішенням єврейського питання». Євреїв із гетто почали вивозити до таборів смерті, створених спеціально для знищення в’язнів. На території Польщі існували 6 таких таборів - Аушвіц-Біркенау, Белжець, Майданек, Треблінка, Собібор, Хелмно.
Мешканців Варшавського гетто вивозили до Треблінки. 18.01.1943 жителі зчинили збройний опір і не дозволили відправити на знищення чергову партію в’язнів. 19.04.1943, застосовуючи артилерію і бронемашини, нацисти розпочали планомірну ліквідацію гетто. Вони підпалили цілі райони, перетворивши їх на вогняну пастку. До 16.05.1943 Варшавське гетто було зітерте з обличчя землі. Майже всі його мешканці загинули.
Владислав Шпільман
Історія Владислава Шпільмана набула світової популярності у 2002, після виходу фільму Романа Поланськи «Піаніст». Три «Оскари» та «Золота пальмова гілка» Каннського кінофестивалю – аж ніяк не повний перелік нагород стрічки, заснованої на історії реальної людини, яка дивом вижила в одній із найбільших цивілізаційних катастроф.
Владислав Шпільман народився у єврейській родині у 1911 у польському містечку Сосновець. Він був талановитим музикантом і здобув стипендію на навчання у Берлінській академії мистецтв. Та Берлін 1930-х став небезпечним для єврея, тож Владислав повернувся додому, працював на польському радіо.
Проте вже у 1939 нацисти захопили Варшаву, а ще через рік сім’я Шпільманів опинилася у Варшавському гетто. Родина продала всі найцінніші речі, щоб вижити, але в 1942 була визнана непрацездатною і вивезена в табір Треблінка. Утім, Владиславові пощастило: один із поліцаїв впізнав талановитого музиканта і виштовхнув його з натовпу приречених. Більше своїх рідних він не бачив.
Завдяки допомозі польських друзів Шпільман переховувався у місті до 1944, але події Варшавського повстання залишили його одинаком серед зруйнованих кварталів міста. Там, серед руїн, його врятував від голодної смерті німецький офіцер Вільгельм Гозенфельд. Він не лише приносив єврею їжу, але й переховував піаніста на горищі будівлі, де перебував німецький штаб. Після звільнення Варшави музикант повернувся до роботи на радіо. Він став автором близько 500 популярних пісень та став співзасновником музичного колективу «Варшавський квінтет».
Помер Владислав Шпільман у липні 2000. Йому було 88 років.
Останній ноктюрн
Твір Фредерика Шопена «Nocturne No. 20» має особливе значення для Владислава Шпільмана й усієї Польщі.
Ця мелодія – остання, яка лунала у прямому ефірі на польському радіо перед німецькою окупацією, 23.09.1939 її виконав Владислав Шпільман. Невдовзі до Варшави увійшла німецька армія. Це назавжди змінило історію Польщі та долю самого Шпільмана.
Серед холоду зруйнованого міста, у пошуках їжі, єдине, що давало Шпільману надію, була музика. Він ховався в темних закутках і грав на уявному піаніно. Згодом після війни Владислав казав: «Якщо музикант припиняє грати, він припиняє жити».
Саме музика Ф. Шопена у виконанні Владислава Шпільмана знову повернула до життя польське радіо після завершення війни. Першим твором ефіру став той самий концерт, який музикант грав для співвітчизників 29.09.1939.
Рятівник музиканта
Вільгельм Гозенфельд народився у 1895 у великій консервативній німецькій родині. Вихований у дусі суворої дисципліни і патріотизму, він пройшов Першу світову війну і був нагороджений Залізним хрестом ІІ ст. за важке поранення. Як багато своїх співгромадян, він із захватом сприйняв ідеї нацистів і активно сприяв режиму Гітлера.
Та світ Вільгельма зруйнувався, коли він прибув в окуповану Польщу і побачив реальне втілення пропагандистських гасел. 15.12.1939 він написав дружині: «Мені соромно бути німцем».
В. Гозенфельд вирішив робити усе, що в його силах, щоб хоч трохи змінити світ навколо. Він видавав приреченим євреям та полякам фальшиві документи, врятував Владислава Шпільмана. Німецький офіцер знайшов музиканта у покинутому будинку і всіма способами намагався зберегти йому життя. Труднощів додало те, що в тій самій будівлі розмістився німецький штаб. Тож Вільгельм знайшов місце на горищі й наказав Владиславу не виходити звідти. Аж до повного відступу нацистів із Варшави німецький офіцер приносив Шпільману їжу й теплі речі. А через кілька років вони помінялися ролями.
У січні 1945 В. Гозенфельд потрапив у радянський полон, його засудили до 25 років ув’язнення. В. Шпільман, дізнавшись про долю свого рятівника, намагався допомогти йому вийти на свободу, однак зазнав невдачі. У 1952 Вільгельм Гозенфельд помер у радянському таборі для військовополонених.
У 2008 він посмертно отримав звання Праведника народів світу. Це одна з найвищих нагород Ізраїлю. Вона вручається тим, хто, ризикуючи собою, рятував євреїв під час Голокосту.
Висновок
Історія життя й творчості Владислава Шпільмана відобразила в собі трагедію мільйонів його співвітчизників – як поляків, так і євреїв, – пережиту в роки Другої світової війни. За шість років війни Шпільману довелося пережити випробування, які, здавалося б, людина не в силах витримати – війну й окупацію своєї Батьківщини, животіння у Варшавському гетто, загибель усієї родини в таборі смерті, переховування серед руїн. Дуже символічно, що саме його гра на фортепіано відкрила ефір польського радіо після вигнання нацистів – життя відроджувалося на попелищі.
Однак невідомо, чи зіграв би Шпільман тоді на радіо, чи виступав би на головних концертах у своєму житті, якби він не зустрів Вільгельма Гозенфельда – німецького офіцера, члена нацистської партії і… свого рятівника. Того, хто побачив війну, пізнав межу добра і зла та зробив свій вибір.
Важливими є ті рішення, які людина робить щосекунди. Допомогти комусь або відмовити, сказати «так» або «ні», підтримати іншого або відвести погляд – від цих маленьких виборів залежить зрештою той внесок, який кожен із нас робить у цей світ.
Дізнатися більше про історію Польщі часів Другої світової війни та важкі рішення, які доводилось приймати її мешканцям, Ви можете на уроках музейної школи «Покоління NEXT».
Також у Музеї представлені унікальні експонати, що проливають світло на ті драматичні сторінки польської історії.