У 1929 США сколихнула тяжка економічна криза – Велика депресія. Мільйони людей втратили роботу й домівки. Коли справи пішли вгору, американці боялися нових криз і не бажали, щоб їхня держава втручалася в конфлікти поза Америкою. Така позиція отримала назву «ізоляціонізм».

На початку Другої світової війни більшість американців підтримували Британію. Ще до свого вступу у війну, США запровадили ленд-ліз (дослівно «позичати і здавати в оренду») – програму постачання союзним державам необхідного – від зброї до їжі. Британія першою скористалася ленд-лізом.

07.12.1941 Японія, прагнучи панувати в Тихому океані, атакувала американську військову базу Перл-Гарбор на Гавайських островах. США оголосили війну Японії, а невдовзі опинилися у стані війни з Німеччиною та Італією.

06.06.1944 (День «Д») об’єднані війська американців, британців, французів та інших націй чисельністю 156 тис. осіб висадилися на півночі Франції. Так було відкрито другий фронт у Європі. Шлях цих військ лежав у самісіньке серце Німеччини. Крах Гітлера став ще ближчим.

У серпні 1945 США завдали тяжкого удару Японії. Нову надпотужну зброю – атомні бомби – скинули на міста Хіросіма та Нагасакі. Вони обірвали життя до 210 тис. людей. 02.09.1945 на борту американського лінкора «Міссурі» Японія підписала акт про капітуляцію. Друга світова війна завершилась.

Гаррі Лілліс «Бінґ» Кросбі (Harry Lillis «Bing» Crosby) народився 03.05.1903 в м. Такома, штат Вашингтон. Його захоплення джазом почалося тоді, коли він підлітком побував на концерті Ела Джолсона в 1917. Він вирішив стати співаком. Кар'єра Кросбі почалася в 1926.

Почавши виступи у складі джаз-бенду, Бінґ Кросбі на початку 1930-х перейшов до сольних виступів, раз за разом влучаючи в самісіньке серце слухачів. Музичний стиль Кросбі не знав умовностей та кордонів, поєднавши в собі елементи джазу, свінгу, блюзу та інших жанрів. Митець широких талантів, він також став видатним кіноактором, отримавши навіть «Оскар» у «воєнному» 1944 за фільм «Йти своїм шляхом».

Як і багато американських чоловіків, Бінґ Кросбі записався до армії відразу після нападу на Перл-Гарбор. Але його так і не мобілізували, адже він був татом чотирьох малих синів. Тож Кросбі вирішив підтримувати армію музикою. За три роки й вісім місяців війни він зняв вісім повнометражних фільмів, 12 короткометражок, виступив щонайменше в 190 радіопрограмах, записав 160 пісень.

Співак і актор не раз вирушав на європейський театр бойових дій, де наживо виступав перед союзними військами. Цікаво, що Кросбі виступав і перед… німецькими військами. Не знаючи німецької мови, але читаючи фонетичні транскрипції слів, він брав участь у записах агітаційних радіопередач для противника.

Він помер у 77-річному віці на полі для гольфу після досить вдалої партії. Його останніми словами стали: «Це була славна гра, хлопці».

Американська культура періоду Другої світової війни унікальна, що пояснюється також і характером війни для США: більшість громадян були за тисячі кілометрів від зони бойових дій, але також сотні тисяч американців воювали на суші, у повітрі та на морі. Серед солдатів на передовій, і серед їхніх рідних удома накопичувалася журба розлуки та очікування зустрічі. Творчість Бінґа Кросбі впливала на цілі покоління американців, утішаючи їх та даруючи оптимізм. Співак став ланкою між вояками, які воювали в Тихому океані або в Європі, та їхнім далеким домом. У листах до Кросбі батьки бійців часто писали про відчуття тепла та вдячності: «У мене виникає дивне, але втішне відчуття. Що голос, який я чую, так само недавно чув і мій син, якого я не бачив майже два роки. Це робить мене ближчим до нього».

Музика здатна об'єднувати людей та цілі епохи, що залишилися в минулому. Музей – теж одне з тих особливих місць, де кожен здатний відчути дотик історії, поглянути на життя людей, відчути їхні мрії. Більше про історію США, їхню боротьбу у війні, музику та повсякденні радощі ви зможете дізнатися, завітавши на музейні уроки музейної школи «Покоління NEXT».

Відкриваємо шпаринку до музейної скарбниці та поглянемо на американські предмети часів Другої світової війни.